Головна » Статті » Мої статті
ЯК ПЕРЕТВОРИТИ СВОЮ РОБОТУ НА РАДІСНУ ТА УЛЮБЛЕНУ
Щастя — це такий стан, коли із задоволенням

ідеш на роботу та із задоволенням повертаєшся

після неї додому.



     А це не фантастика? Адже зараз «співають своїм голосом», люблять свою роботу, із задово­ленням ідуть на роботу лише 10-15%, а решта змушена ходити на роботу, щоб просто вижити.

    Найпоширеніше виправдання тих, хто перебу­ває на ненависній роботі: «Я не знаю, що мені ці­каво, чим би я міг займатися з наснагою тривалий час ».

    Вони думають, що в цьому й полягає основна причина їх відмови від подальших дій, від спроб змінити щось у своєму житті. Так вони застря­ють у своїй поточній ситуації, виконуючи нудні обов'язки на роботі в оточенні обридлих колег.

   Вони прокидаються з думкою про майбутнє катування цією нудьгою й лягають спати, розумі­ючи, що й сьогодні нічого цікавого в їхньому жит­ті не відбулося.

   Можливо, у них і з'являється кілька вільних годин між роботою та сном і ще кілька днів у ви­хідні, коли можна робити дійсно захопливі речі. Якщо, звісно, залишаються сили після домашніх турбот, перегляду телевізора, вечірок тощо.

   Але заняття улюбленою справою не має бути чимось винятковим, чимось, чому ми можемо від­вести лише незначну частину свого життя. Існує й інший шлях, у якому ваші мрії виходять на пер­ший план.

   На щастя, основною причиною, через яку більшість людей так і не знаходять справу свого життя, є лише те, що вони не намагалися шукати. Вони відчувають, що не заслуговують займатися улюбленою справою.

   Робота ж за визначенням мусить бути найсумнішим заняттям, чи не так? Саме тому люди не здійснюють спроб зрозуміти, яка діяльність зму­шує їхні серця битися швидше й робить життя на­повненим і щасливим.

   Можливо, у вас уже виникало таке відчут­тя. Відчуття того, що ви щось втрачаєте в цьому житті. Можливо, саме тому ви зараз читаєте цей текст. Можливо, у вас уже зародилася підозра, що вся ця «офісна душогубка» — повна нісенітниця, на яку ви незрозуміле навіщо погодилися.

   Наразі ви не знаєте, із чого почати, і от якби тільки з'ясувати, чого ви жагуче бажаєте, яке за­няття могли б уважати справою свого життя,— отоді б ви, можливо, і спробували що-небудь змі­нити.

   Одного разу перевіривши загальну думку, що робота мусить бути тяжкою, ви будете здивовані зробленим відкриттям.

   Любити те, чим ви займаєтеся в житті, не тіль­ки можливо. Це ще й дуже просто! Але для початку необхідно з'ясувати, чому ви готові охоче віддава­ти свій час.

   Дивіться, виходить: більшість людей уважа­ють, що їхнє незнання свого призначення — це ту­пик і нещастя, але насправді це одна із найбільш хвилюючих ситуацій, адже саме зараз перед вами відкриті всі можливості! Замість того, щоб дума­ти, що все безнадійно, шукайте свій шлях.

   Насправді єдина межа для вас у виборі заняття — це ваша власна уява (природно, є ринкові умови, але завжди можна придумати й просунути нову професію).

   Навіть якщо ви вважаєте, що для вас уже ба­гато чого втрачено, і вас цілком влаштовує поточ­на рутинна робота, все одно спробуйте. Спробуйте і швидше за все ви зрозумієте, що насправді вам є чого прагнути, і ви знаєте, які речі роблять ваше життя наповненим. Кожна людина індивідуальна, у кожної — свій шлях.

   Невже існує рецепт, як зробити роботу приваб­ливою й улюбленою? Звичайно, є. Цьому й при­свячена стаття. І почнемо її з успіху в роботі, адже без нього неможливі радість і щастя.

 

    УСПІХ У РОБОТІ

      Це, з одного боку, досягнення високих щаблів майстерності, а з іншого — успішна кар'єра.

   Успіх у професії --це такий стан справ, за якого людина любить свою роботу, росте в ній  і отримує тому зовнішні підтвердження. Майстер­ність — це насамперед якісне виконання справи. Майстер на дуже високому рівні володіє певним умінням, воно в нього автоматизоване. У цю авто­матизацію він щоразу привносить елемент твор­чості.

   Це не просто якісна праця, якісне здійснення процесу, але й якісне доопрацювання справи, пе­ретворення її на річ, на кінцевий результат. Ще один елемент майстерності — уміння ввести свій витвір у світ.

   Майстер — це той, хто робить свою справу та відчуває радість водночас, хто вміє довести ре­зультати своєї праці та свою радість до людей. Умілець, який створив цікаву річ, який хоче, але не вміє зробити її потрібною світу й помирає у смутку й убогості, повноцінним майстром не є. Він може бути прекрасним фахівцем, але, як ска­зав Козьма Прутков, «фахівець схожий на флюс, повнота його однобічна».

   Така людина дуже часто відчуває незадоволе­ність через те, що не здатна передати плоди свого вміння іншим, бути затребуваною, потрібною. Це відчуття незадоволення згубно позначається на праці людини й на її результатах. Перебуваючи в пригніченому стані духу, вона мимоволі вкладає негативні енергії у свої витвори, вони продовжу­ють запущений негативний заряд. Негативне при­тягує до себе негативне за законом тяжіння.

   Адже людина не завжди стійка й не завжди може зсередини підтримувати себе в стані раді­сного зусилля, свідомість відвідують думки: «Раз це не потрібне, не продається, не купується, який сенс напружуватися, чи не краще робити халту­ру?» Або інший полюс: «Я — геній, геніїв завжди не розуміли». Безгрішшя рано чи пізно починає заїдати людину, позбавляючи необхідної волі, по­жираючи сили й енергію уваги.

   Шановні, але поки не визнані фахівці, уміль­ці, чарівники! Вам так дечого бракує, щоб стати універсальними майстрами. Подумайте про свою справу, подбайте про неї, докладайте зусилля, щоб донести її до людей, щоб ваша майстерність стала для них доступною.

   1.Сприймайте успіх у роботі як результат сукуп­ності факторів. Подумайте, які сторони у вас слабкі, і починайте працювати над ними.

   2.Виберіть образ майстра в тій сфері діяльно­сті,  якою  ви  прагнете  займатися.   Уявіть його вигляд, його психологічні якості, його скрупульозність.   Спробуйте  ввійти   в  його

психологічний стан, уявивши собі його на­стрій, його дії. Побудьте ним протягом деяко­го часу. Примірте на себе образ іншого май­стра, що відрізняється підходом до роботи або манерою поведінки. Спробуйте вжитися в його образ. Зробіть це декілька разів, приміряючи на себе костюми різних відомих вам майстрів. Уявіть тепер якийсь синтетичний образ уні­версального майстра, який міг би бути для вас ідеалом. Спробуйте на якийсь час увійти в його образ: походіть кімнатою, як він, подумайте. За допомогою створеного образу ви можете ак­туалізувати свої внутрішні ресурси.



    ПРАВИЛЬНИЙ ВИБІР — ЗАПОРУКА УСПІХУ



    Професійний успіх починається з правильного вибору своєї справи, інтерес до якої можна зберег­ти тривалий час, можливо, усе життя. Якщо лю­дина вибирає справу, яка не відповідає її внутріш­нім здібностям і не може стати її покликанням, то це значно вплине на її майбутнє. Коли людина робить те, що вона не любить, або те, до чого не призначена, вона може витратити багато зусиль та енергії, але результат проте буде досить серед­нім. Задоволення це їй не принесе — занадто ве­лика енергетична плата, і за що?

   Основне покликання людини — нести в цей світ любов, її високі енергії. Люблячи свою про­фесію, людина несе у світ любов, і за допомогою роботи також. Неулюблена робота не може по­дарувати почуття задоволення, польоту, радості, легкості. Займаючись нею, ви множите тягар.

   Із цієї ситуації існує два виходи: внутрішній і зовнішній.

   1. Мистецтво вибору - - це мистецтво уявити її наслідки, правильно оцінити їх і вчасно ско­регувати небажані тенденції. Що ви любите, у чому прагнете розвиватися? Чого ви хочете від своєї роботи й наскільки, якого рівня праг­нете в ній досягти, яку ціну готові за це запла­тити. Прагнете йти до великої мети, долаючи серйозні труднощі, або готові знизити планку, але витрачати при цьому менше зусиль? Нама­гайтеся уявити себе в майбутньому, свій вну­трішній і зовнішній стан, яким він буде, якщо ви приймете свій вибір, або те, що ви прагнете.          

   2. Якщо у вас уже є професія, поставте собі пи­тання: чи прагнете ви в ній лишитися, чи прагнете ви розвивати ті здібності, що в ній закладені, або відчуваєте в собі сильний спро­тив і готові змінити фах, не розраховуючи на легкість іншого шляху, але бажаючи більшої відповідності.

    3. Якщо ви прагнете змінити свою професію, по­думайте, де б ви хотіли перевчитися, які у вас на це часові та матеріальні ресурси, якими є ваші здібності та реальні можливості.

   4.Зробивши рішучий вибір, намагайтеся збері­гати свою мету, підтримувати її, працювати на неї.

   Внутрішній підхід — полюбити неулюблене. Як­що професія ваша не аморальна й вам немає на що її міняти, якщо вас не цікавить жодна конкретна справа взагалі, то причина насамперед у вашо­му психологічному стані. Відкрити серце мож­на будь-якій справі, будь-якій професії. Кожне ремесло є за що любити, важливо лише вміти та прагнути цього.

   Тому, хто любить і поважає свою професію, і тільки йому ремесло відкриває свої таємниці, показує свої глибини.

   Часто причиною нашої нелюбові є гордість, за­здрість, лінощі, інші темні сторони нашого «Я». Проте, навіть торгівля цибулею може стати улюб­леною справою. Багато гарних приказок є до цієї теми: «Не місце красить людину, а людина місце» тощо. Важливо, чим людина займається, але важ­ливіше, що вона при цьому відчуває, які енергії несе у світ. Людина — це творець. Саме так можна визначити її провідну функцію в цьому світі: тво­рець, наділений вільною волею породжувати до­бро або зло. Саме тому любов, гарне ставлення до своєї справи є таким важливим фактором, її енер­гії животворять. Вона може дати невичерпний запас сил, волю до подолання матерії (а матерія завжди непіддатлива й відстала), одухотворити вашу справу, вашу професію й вас самих. Зустрічаються люди найпростіших професій, які були надзвичайно розвинеш в духовному плані. Чим би вони не займалися, вони завжди могли перетвори­ти начебто повсякденну роботу, наповнити її гли­боким внутрішнім змістом. Служіння людям -вищий мотив людської діяльності — можна реалі­зувати практично на будь-якому місці.

   Зовнішній підхід — зміна професії. Якщо ви від­чуваєте непереборні внутрішні перешкоди що­до якої-небудь професії, якщо вона вас вводить у стан внутрішнього конфлікту із самим собою, як­що ви не можете знайти в ній ані особистого, ані суспільного сенсу, якщо ви не здатні полюбити з якихось причин саме цю професію,— тоді вам не потрібно нею займатися в жодному разі. Енергія, яку ви в неї вкладете, буде негативною, вона одер­жить негативне продовження.

   Успіх — це позитивний наслідок, породжений позитивними причинами, його неулюблена справа не може вам дати. Будьте готові до того, що коли ми втомлюємося, кожна робота видається ношею і тягарем, навіть звичній людині. Однак «завдяки труднощам ростемо».

   Якщо людина відчуває в собі схильність до гу­манітарних наук, але розуміє, що в цій сфері вона не заробить стільки грошей, скільки їй потрібно, а для неї це питання дуже важливе, то не слід від­давати перевагу професії, у якій її задовольняє і сам процес роботи, і заробітна плата. «Усі робо­ти гарні, вибирай на смак». Якщо ж гуманітарна сфера настільки тягне вас, що ви відчуваєте, що без неї не зможете повноцінно жити, то має сенс займатися все-таки саме нею, реалізовуючи свою любов.

   1.Спробуйте точно сформулювати питання та поставте його собі: «У чому моя основна сила? Що я найбільше люблю робити? У якій про­фесійній сфері я прагну розвиватися? Де саме я, саме мої здібності принесуть найбільшу ко­ристь?»

   2.Послухайте голос свого серця. Якщо воно не відповідає, то запитуйте його знову й знову, не кваптеся особливо з вибором, у такому кар­динальному питанні краще почекати, сім раз відміряти. Попросіть вищі сили наставити вас на шлях, дати вам розуміння. Відповідь обов'язково прийде.

   3.Оцініть реальні перспективи, вивчіть, наскіль­ки можливо, ринок праці та зіставте з ним свої бажання, складіть свій план і тільки після цього вирішуйте.

   4. Думайте як про свою творчу реалізацію, так і про грошові перспективи. Якщо ваша осно­вна справа не буде приносити вам досить гро­шей, то це спричинить додаткові труднощі. Порівняйте зовнішнє із внутрішнім.



   ДОПОМОГА ПІД ЧАС ВИБОРУ ПРОФЕСІЇ



   Якщо ви відчуваєте потребу в чужій думці, необхідність у пораді, то звертайтеся до старших людей, у мудрості яких не сумніваєтеся. Обгово­ріть із ними ваші проблеми. Зрештою, є психоло­гічні тести, що допоможуть визначити можливі для вас сфери діяльності.

   Пам'ятайте, що знайти справу, якою ви будете займатися,— це знайти своє місце в житті.

   1. Порадьтеся з авторитетними для вас людьми. Поговоріть із ними, чітко сформулювавши межі вашого вибору. Якщо ситуація зовсім для вас незрозуміла, то сторонній людині тим більше важко буде розібратися у вашому ха­осі. Перш ніж просити поради, спробуйте са­мостійно вийти зі стану смутку, попрацювати над ситуацією власними силами.

   2.Зверніться до психологів відповідної спеці­алізації, такі часто працюють при кадрових агентствах; почитайте видання,  присвячені роботі й кар'єрі; спробуйте знайти відповідні курси. Головне — ваша активність.

   Дуже часто можна знайти багато можливостей займатися тим, що любиш. Однак ми цього не за­уважуємо.

Іноді таке відбувається через нашу невпевне­ність у тому, що улюбленою справою дійсно мож­на заробляти на життя, або через те, що ми вважа­ємо це занадто природнім, повсякденним, що не варте уваги.

  

ПІСЛЯ ВИБОРУ



   Успішність у роботі зазвичай передбачає висо­ку кваліфікацію, ваше зростання в цьому напря­мі. Тут також можна виділити зовнішні фактори, що матеріалізують внутрішню сутність проблем.

   Перелік цих зовнішніх факторів можна про­читати в будь-якій анкеті для прийому на робо­ту: У якому навчальному закладі навчалися? Які оцінки там одержували? Які курси підвищення кваліфікації пройшли? Скільки працюєте в цій сфері? Де працювали раніше, і якщо не працю­вали, то чим займалися? Якими додатковими навичками володієте (ПК, англійська мова, водійські права)? Чи бували за кордоном? (Позитивна

відповідь на це питання за радянські часи могла насторожити та принести вам зайвий «мінус», сьогодні ж буде «плюсом».)

   Ці питання дуже нагадують питання лікаря, що оглядає пацієнта: «Де болить? Ви курите? Як давно? І не турбує?»

   Певний рівень кваліфікації, відповідність якимсь стандартам потрібні на всіх роботах. Ван­тажник, наприклад, мусить мати достатню фізич­ну силу й не мусить пити, має бути дисциплінова­ним, а це вже немало.

   Документальне підтвердження .-- зовнішнє свідчення вашої кваліфікації — та сама одежина, за якою зустрічають. Гарна така ситуація або по­гана, сказати важко, однак знехтувати можливіс­тю одержати зайвий диплом не варто. Соціум при­думав певну гру з певними правилами, з певними знаками відмінності. У ній існують поняття квалі­фікації, росту по службі, ієрархії та водночас ідеї споконвічної рівності. Є щось шляхетне в понят­ті кар'єри: у тому, щоб пройти певний шлях від нижнього до максимально високого з доступних вам щаблів.

   Зазвичай у матеріальному світі всі ці високі ідеї кар'єри найчастіше ледь проглядаються, але все-таки в матрицю вони закладені, отже, присут­ні, нехай і в неочищеному вигляді.

    1.Спробуйте скласти своє резюме, включивши туди всі ваші досягнення в обраній справі. Грамотно складене, воно послужить вам гар­ну службу. Ви зможете побачити свій портрет у спеціальності, який бачитимуть й інші. Гра­мотне резюме -- це вміння показати себе та свої вміння.

   2.Розсилайте своє резюме в кадрові агентства, Інтернет. Виявляючи активність, ви обов'язково розвернете ситуацію на свою користь.

   3.Пам'ятайте про те, що будь-які навички та будь-яка інформація із часом застарівають. Необхідно весь час підтримувати себе у формі. Систематично підвищуйте рівень знань в обра­ній вами професії.



    САМОВИХОВАННЯ

  

   Прагнучи вгору, до кар'єри, потрібно відки­нути думку про те, що начальники не працюють. Керівники завжди відповідають, і ступінь їхнього напруження складно порівняти із напруженням підлеглих.

   Є люди, які неначе створені успішними кар'є­ристами. За що вони не беруться, через якийсь час опиняються в лідерах. Коли виникає ситуація зміни начальства, виявляється, що крім них ні­кого поставити на керівну посаду. Інші люди не схильні керувати, вони не виносять тягаря влади та відповідальності, прагнуть бути виконавцями, що психологічно їм значно легше. Багато чого тут залежить від долі, від уродженої активності, хо­ча більшу роль відіграють і якості, які ми можемо здобути самі. Для успішної кар'єри слід вихову­вати в собі певні якості: стриманість, обачність, але й рішучість, уміння брати ініціативу на себе й уміння ладнати з людьми. Потрібно бути гото­вим утримуватися від якихось радостей життя: начальник — це людина, що належить не стільки собі, скільки тій справі, якій вона себе присвяти­ла, на яку вона поставила.

     1.Пам'ятайте, що трансформація власного ха­рактеру — один із головних факторів успішної кар'єри. Орієнтуйтеся на те, що кар'єрний ріст передбачає роботу над собою, розвиток відпо­відальності, працездатності та дисципліни.

    2.Розплануйте свій ріст щаблями кар'єри на кілька років уперед, намітивши приблизні терміни подій. Можна візуалізувати сходи або промінь із нанесеними на нього координатами. Поруч із кожним планованим підвищенням, із кожною сходинкою напишіть, що ви маєте для цього зробити.

     3.Визначте, які риси характеру вам потрібно в собі розвивати й зміцнювати. Вживайтеся в них, насичуйте їх яскравими фарбами, праг­ніть змінитися.



   ЗНАННЯ СПРАВИ



     «Усе людське вміння — це суміш терпіння та часу»,— говорив Оноре де Бальзак. Людина, що прагне кар'єри, майстерності мусить знати свою справу досконало. Найкращий варіант — це ко­ли людина починає освоювати свою професію із найнижчої сходинки, коли головою підприємства стає той, хто колись був робітником. Така люди­на знає всі деталі виробництва, знає виверти під­леглих, а також їхні потреби та вимоги. Поступо­вий шлях учнівства виховує й закріплює її робочі якості. Коли людина стає начальником у якийсь сфері, вона набуває властивостей керівника як та­кого і їй уже не так важливо, якою сферою вона керує.

    1. Визначте щабель, на який ви прагнете підня­тися, і зрозумійте, який рівень знань для цьо­го вам необхідний.

    2. У своїй сфері ви маєте знати більше, ніж інші. Тільки тоді ви зростатиме по службі. Підви­щуйте свою освіту в обраній справі усі доступ­ні вам способи.



     ВИБУДОВУВАННЯ ВІДНОСИН

    

     Дуже важливий момент — це вміння будува­ти правильні відносини з іншими людьми. Зако­ни кар'єрного сходження такі, що якщо ви не ви­являєте лояльність і починаєте конфліктувати на перших сходах, то вас осадять і ви там залишите­ся дуже надовго. Чим вище піднімається людина, тим більше прав вона одержує — зокрема й право відстоювати свої інтереси.

    Верхівка проходить дуже твердий відбір, при цьому виникає конкуренція, моменти підсиджу­вання, знищення більш слабких. Бувають люди, які готові йти вперед, штовхаючи плечем інших. Ця стратегія виявляється успішною — вони часто досягають значних перемог. Людину такого типу важко зрушити з місця, тому що вона багато вкла­ла у своє зростання, багато чого від неї залежить і на неї замкнене.

     На перших етапах кар'єри для підлеглого ду­же важливо відчути свого начальника й налашту­ватися на його хвилю, сподобатися йому. Є кілька типів керівництва. Один із них побудований на симпатії, чарівності. Полярний варіант — коли особистісні відносини навмисно прибираються та визначальною стає тільки спільна справа. На­чальники, яким подобається такий стиль спілку­вання, звичайно керівники твердого, авторитар­ного типу, можуть викликати страх. Найкращим варіантом, як і в багатьох випадках, є такий варі­ант керівництва, де на різних фазах роботи засто­совуються різні техніки. Десь і з кимось корисний може бути твердий авторитаризм, в інших випад­ках — м'якість і уважність, особиста чарівність. Не всі начальники мають здатність спілкуватися з підлеглими, більшість, досягнувши певного по­ложення, внутрішньо розпускаються та поводять­ся, м'яко кажучи, некоректно.

     1.Визначте, відносини з якими людьми вам по­трібно поліпшити. Коли у вас багато ворогів, то, яким би гарним фахівцем ви не були, про­сування не буде. Намагайтеся нейтралізувати ворогів, перетворюючи їх, якщо не на друзів, то на байдужих.

     2.Досить часто ми ворогуємо через дрібниці: через побутову неуважність, необов'язковість і недбалість. Намагайтеся звертатися до колег на ім'я та дивитися їм в очі, приділяйте їм просту людську увагу.

    3.Часта помилка — наша неправильна позиція, занадто зарозуміла або, навпаки, знижена. Це викликає напруження людини і неможливість роботи в єдиній зв'язці.

    4.Пам'ятайте, що все можна виправити, і люд­ські взаємини також. Головне — свобода, на­полегливість і винахідливість. Придивіться: як ваші колеги спілкуються з тими, з ким у вас виникають проблеми, це також допомо­же вам усвідомити ваші помилки.



    ОСОБИСТА СИЛА



    Кар'єрне сходження — це особливий енерге­тичний потік. Людина в ньому стає якимось цен­тром, навколо якого залежно від її службового росту обертається енергія все більшої кількості людей.

     З одного боку, це посилює ефект того, що вона робить, у неї ніби з'являється багато рук.

      Є й інший бік питання: чим вище ти підніма­єшся, тим із більш сильними, честолюбними су­перниками, що також прагнуть влади, грошей, слави, тобі доводиться зустрічатися. Це виковує певний стиль характеру: слабкі люди залишають дистанцію.

      З іншого боку, люди, що не вміють контролю­вати свою силу — занадто імпульсивні, різкі, від­криті,— також сходять.

     Успішна кар'єра — це багато в чому питання особистої сили, де цілеспрямованість, упевненість у собі та своїх силах набувають особливого значення.

    1.Проаналізуйте, на що витрачаєте час, основну частину вашої життєвої енергії, яку ви вибу­довуєте своїм життям. Правильне вибудову­вання життєвого простору сприяє накопичен­ню особистої сили.

     2.Постійно нагадуйте собі про те, що ви праг­нете, виховуйте наполегливість у подоланні будь-якого опору, зосередженість і завзятість, особиста сила почне надходити до вас.

    3.Намагайтеся більше спілкуватися з людьми, які вірять у вас, і менше зустрічатися з воро­гами, скептиками та песимістами щодо вас. Вони можуть створювати програми сумніву та зневіри, які передадуться вам.

    4.Учіться хвалити та підтримувати себе, розпо­чинаючи із собою заохочувальний діалог. Віра людини в себе -- необхідний інгредієнт осо­бистої сили.



     АВТОМАТИЗМ І ТВОРЧІСТЬ



      Людина мусить довести навички своєї роботи до автоматизму, тільки тоді вона може вільно мір­кувати, вносити якісь раціоналізаторські пропо­зиції, поводитися на правах майстра.

     Частину майстерної роботи виконано автома­тично, частина завжди пов'язана із творчістю, з новизною. Якщо відсутній автоматизм, отже, не виникне та новизна: просто тому, що всі сили бу­дуть витрачені на ті моменти, які майстер робить автоматично, без напруження, із заплющеними очима.

      Імпровізація вдала тільки тоді, коли вона ґрунтується на якійсь темі, без теми це какофонія, хаос, анархія. Недостатньо бути тільки сміливим авангардистом, не бути схожим на попередників, щоб реалізуватися у творчості. Це саме той випа­док, коли без зусиль рибку складно виловити.

      Насамперед потрібно опанувати майстерність. Для художника це техніка малювання та її секре­ти, опанування досвіду попередніх майстрів, їх вивчення, копіювання.

     Творче горіння, свої ідеї — дуже важливий фактор, без них нікуди, але реалізовувати їх по­трібно, відштовхуючись від якоїсь бази, від якоїсь основи, а не на порожньому місці. Інакше творчий процес перетворюється на приховування власної безпорадності. Так само й у будь-якій професії.

     1.Розділяйте в роботі два моменти: тему й імпро­візацію, автоматичні навички та технічну май­стерність, вільний політ фантазії, творчі про­риви та досягнення. Одне не може існувати без іншого.

      2.Тривалі тренування — це гами самовдоскона­лення, єдиний шлях до майстерності. Тільки опанувавши автоматизм, можна його порушу­вати, рухаючись до вільної творчості.





     СТАН ДУШІ



      Майстер — той, хто орієнтується на позитив­ний стан і вміє реалізовувати його в роботі. Робота йому цікава, захоплива, запалює його, піднімає, вводить в особливі позитивні стани свідомості. Це та закваска, ті дріжджі, на яких піднімається хліб.

      Якщо немає вогника, без якого не працює жо­ден майстер, тоді це нудно й малоцікаво, це не зі сфери майстерності. Що людина вносить у робо­ту, то від неї й одержує. Вносить нудьгу — одер­жить нудьгу, відсутність інтересу з боку інших людей до того, що вона робить. Момент вогню, зацікавленості дуже важливий. «Є тільки дві форми життя — гниття й горіння»,— так різко говорив про це Максим Горький. Зверніть увагу, як учені, ентузіасти, подвижники й майстри розповідають про свою справу, як вони запалюються, загоря­ються, як це їх захоплює, яким інтересом світять­ся їх очі.

    Лев Толстой, що досягнув вершин майстерно­сті письменства, говорив про себе, що щойно він помічав, що починав писати з голови, зупинявся й намагався писати серцем.

    1.Уявіть внутрішній стан майстра, що горить своєю роботою. Він відчуває, що повністю во­лодіє матеріалом і ситуацією, усвідомлює себе відповідальним за всі етапи процесу, бачить, що люди чекають від нього результату, і за­знає насолоди від цього.

    2.Відшукайте стан майстра у своїй душі та понамагайтеся утримувати, шліфуючи своє вміння в будь-якій професії.



     САМОМОТИВАЦІЯ



     Дуже часто виконувана робота нам не до душі. У результаті погіршується настрій, затягаються строки виконання роботи, знижується її якість тощо. Що робити, щоб кардинально змінити ситу­ацію? У цьому нам допоможе самомотивація.

    Самомотивація — це здатність мотивувати себе на виконання тих справ, які не викликають у вас особливого інтересу. Можна навчитися на­лаштовувати себе позитивно на виконання певної роботи, задаючи собі позитивні мотиви. Щодня ми маємо справу з ситуаціями, що вимагають мо­тивації.

   Самомотивація — це здатність мотивувати се­бе на виконання тих справ, що особливо не цікав­лять.

Уміти себе мотивувати означає: змінювати не­гативні емоції на позитивні; образно зменшува­ти проблеми, не приймаючи їх близько до серця; розв'язувати проблеми відразу, а не відкладати й постійно думати про них.

    Однак це в жодному разі не означає, що те, що раніше для вас було рутиною, тепер раптом стало найцікавішим та найулюбленішим заняттям. За­вдання написати лист може здатися вам -неціка­вим. Однак ви можете дати собі позитивну мотива­цію, сказавши, наприклад: «Написавши цей лист, я залагоджу проблеми та отримаю з цього певний зиск» або «Я доведу самому собі й оточуючим, що я професіонал у своїй справі, якщо я швидко напишу листа і вчасно його відправлю». Якщо вам часто доводиться займатися нецікавими для вас речами, то частіше звертайте увагу на подібні ас­пекти, з яких ви можете отримати зиск.

     Мотивуйте себе позитивною метою, якої ви прагнули досягти. Змінити своє ставлення до важ­ких, нецікавих і проблемних справ можна, вико­ристовуючи техніку зменшення. Зменшіть кіль­кість своїх проблем за допомогою образів. Змен­шіть у своїй уяві обсяг завдань, що вам необхідно розв'язати.

    Так, наприклад, погляньте на хвилинну стріл­ку годинника: йдеться про 15 хвилин, які вам знадобляться на написання листа. Переконайте­ся, який це незначний відрізок часу.

    Мотивувати себе означає просто взятися до роботи. Це парадоксально, тому що спочатку нам звичайно важко почати працювати, коли нецікаво. Що ж мусить додати нам мотивації на самому початку?

    Багато людей діють під впливом закону інерт­ності: відкладемо на завтра те, що не хочемо роби­ти сьогодні. При цьому часом ідеться про речі, які можна зробити всього за кілька хвилин.

     Мотивація в нас з'являється вже в процесі ро­боти. Як відомо, апетит приходить під час їжі.

     Мотивації на роботу сприятимуть наведені нижче вправи.

    Вправа 1. Візьміть аркуш паперу та кількома словами опишіть вашу звичайну роботу, яку ви постійно відкладаєте, або обов'язок, який ви вва­жаєте нецікавим й обтяжливим.

     Як би ви могли мотивувати себе на виконання цієї роботи?

    Цю діяльність я постійно відкладаю в довгий ящик, незважаючи на те, що мені необхідно її ви­конати:

    А — на роботі:_____________________

    Б — удома:__________________

    Якщо я виконаю, зрештою, цю роботу, то зна­йду в ній такі переваги:

    А________

    Б___________________

    1.Налаштовуйтеся на позитивний підсумок.

    2.Зменшуйте проблеми.

    3.Розпочинайте працювати відразу.

    Акцент на позитивному аспекті захищає від похмурого песимізму.

    Вправа 2. Опишіть свої повсякденні обов'язки, що повторюються щодня. Визначте, скільки часу потрібно вам на їх виконання.

   Справа, що має бути виконаною, незважаючи на те, що мені цього зовсім не хочеться робити.

    На виконання цього завдання мені необхідно ____хвилин.

     Вправа 3. Якщо ви постійно відкладаєте на невизначений термін виконання якоїсь роботи, то вам необхідно регулярно себе мотивувати: зму­сити себе взятися до роботи та повірити в те, що вона непомітно зацікавить вас. У цьому випадку мотивація пов'язана з першим поштовхом до по­чатку роботи, а не із самою роботою.

    Спробуйте мотивувати себе, займаючись ру­тинною й обридлою справою: написанням довгого ділового листа, розробкою презентації, читанням складної специфічної книги тощо. Сядьте за стіл, візьміть усе, що вам знадобиться для виконання роботи. Потім зосередьтеся на початку; на першо­му кроці, який ви робите, беручись за роботу.

    Після ви вже просто доведете роботу до кінця. Ви помітите, що, виконуючи її, вас охоплює при­ємне відчуття того, що ще одну справу на сьогодні ви завершили.



    ОРГАНІЗУЙТЕ СЕБЕ



    У кого відсутня мета, той нічого не досягне. І, навпаки: у кого є мета, той знає оптимальні шляхи досягнення цієї мети. Щоб краще концен­труватися, нам необхідна точна мета і план наших дій. Якщо ми цього не маємо, то ми позбавлені об'єкта, на який могли би спрямувати свою увагу, і витрачаємо безцільно свій енергетичний потен­ціал.

   Чи буває з вами так, що протягом робочого дня перед вами виникають усе нові та нові вимо­ги й завдання, з якими ви не встигаєте впоратися? І вам доводиться братися то за одну справу, то за іншу, щоб усе встигнути зробити вчасно.

   Відсутність планування призводить до відсут­ності концентрації, тому що наші думки розпоро­шуються, ми починаємо нервувати замість того, щоб працювати спокійно й зосереджено. Той, хто прагне поліпшити свою здатність концентрувати­ся, мусить контролювати організацію процесу ви­конання роботи.

    Чи планомірно ви працюєте в офісі й удома, чи проводите планомірно свій вільний час? Чи ви­значаєте ви мету, яку ви маєте досягти за певний строк? Чи розписуєте ви план на день, тиждень, місяць, у якому ви визначаєте пріоритети й по­слідовність справ, які вам слід зробити? Чи орі­єнтуєтеся ви потім на свій розписаний за пунктами план, чи доповнюєте його? Чи розписуєте ви по кроках стратегію для виконання якого-небудь особливо складного завдання?

    Планування будь-якої діяльності поліпшує ор­ганізацію, підвищує шанси на успіх і значно по­ліпшує концентрацію.

    У плануванні роботи вам допоможуть такі по­ради.

    1.Напишіть собі план на день. Наприкінці або на початку плану напишіть усе, що вам по­трібно неодмінно зробити. Як правило, у цей список потрапляє багато справ. Включіть до списку також ті моменти, коли ви говорити­мете по телефону, перерви, паузи, бесіди з ко­легами. Запишіть ті справи, які слід зробити, не відкладаючи їх на наступний день, а ті, що можуть зачекати, перенесіть у план на день уперед. З-поміж справ, що залишилися, виді­літь пріоритети. Які справи можуть зачекати, а які — ні? Пронумеруйте кожний вид діяль­ності згідно з його пріоритетом. Не полінуйте­ся переписати план начисто, упорядкувавши необхідні справи згідно з їхньою ієрархією. Тоді вам буде легше орієнтуватися в наступні дні. Почніть із першого завдання і працюйте доти, поки не закінчите. Потім навпроти за­пису в плані дня поставте оцінку, яка означає, що це завдання виконане, і тоді переходьте до наступного.

    2.У кожної людини є власний біоритм. Організм сам вирішує, коли йому слід використовувати свої енергетичні резерви, коли ні. Зверніть ува­гу, у який період дня ви відчуваєте фізичний і духовний підйом. Якщо ви звичайно активні вранці, то виконуйте в цей час ті завдання, що вимагають від вас зусиль і концентрації. Зали­ште рутинні справи на решту дня, коли ваша продуктивність знижується.

    3.Складіть план на тривалий відрізок часу. Запи­суючи пріоритетні справи, призначте, у який саме день (яке це буде число й день тижня) ви будете виконувати це завдання.

    4.Зазвичай план дня не враховує тих моментів, коли під час роботи вас відволікають. Тому, знаючи, що вам будуть заважати, робіть на папері маленькі позначки саме в той момент, коли вас відволік ли. Це допоможе вам швид­ко повернутися до діяльності та продовжити з того моменту, на якому вас відволік ли. Вам не потрібно буде витрачати час на пригадуван­ня того, на чому ви зупинилися.
Категорія: Мої статті | Додав: хімік (11.04.2013)
Переглядів: 2146 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: